Бароко доба: Бароко як культурна доба — презентация, доклад, проект
Бароко як доба й художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Видатні представники європейського бароко та їхні здобутки
Тема. Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Видатні представники європейського бароко та їхні здобутки.
Мета: розкрити особливості бароко як літературного напряму, показати багатство художніх надбань бароко; формувати цілісний світогляд восьмикласників; розвивати навички характеристики художнього напряму; пробуджувати інтерес до мистецтва бароко; виховувати шанобливе ставлення до творів мистецтва.
Педагогічна технологія: технологія розвитку критичного мислення учнів.
Методи і прийоми: дослідницький, компаративний; бесіда, робота з ілюстрованим матеріалом.
Хід уроку
Хто не вміє вразити читача,
той не має права називатися поетом.
І. Організаційний момент. Привітання. Перевірка готовності класу до уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Бесіда.
— Як називається поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення?
— Які етапи всесвітнього літературного процесу ми вже розглянули у 8 класі?
— Чи можна стверджувати, що мистецтво античності, Відродження було загальноєвропейським?
— що вам відомо про бароко із уроків мистецтва?
ПІ. Основний зміст уроку.
1. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.
2. Вступне слово вчителя.
Англійський поет Джон Донн порівняв свою епоху зі страшною морською бурею. ХVІІ ст.— трагічний час в історії Європи, коли палали війни й вибухали революції. Де ж шукати пересічній людині душевні сили і моральну опору, кому вірити? Усе більше людей зневірювалось.
1. Що таке бароко?
2. Якими є характерні особливості доби бароко?
3. Якими є визначальні ознаки епохи бароко?
4. Якими були загальні прояви стилю бароко в культурі?
5. У чому полягають особливості проявів стилю бароко в літературі?
6. Як стиль бароко відобразився в українській культурі?
Філософи ХVІІ ст. переконували: Бог подарував людині розум і серце. Людина повинна осягнути навколишній світ, такий привабливий, загадковий і прекрасний, але при цьому вона повинна покладатися лише на себе. І людина захотіла зрозуміти закони світобудови, покластися на власний досвід. В історії людства розпочалася нова доба, сповнена протиріч, суперечливих думок та почуттів — бароко.
Ось таким було XVII ст. З одного боку, роботи митців засвідчили кризу ренесансних уявлень про людину, про гармонійність світу, а з з іншого — діячі культури прагнули відтворити втрачену красу й гармонію.
Це привело до формування у XVII століття двох основних художніх систем, двох напрямів — бароко і класицизму, які визначили своєрідність даної доби й дали яскраві шедеври мистецтва, що пережили свій час.
Наш урок сьогодні пройде піл гаслом: «Література – синтез мистецтв»
3. Робота над темою уроку.
· Коментар до епіграфа.
Прочитайте епіграф. Як ви розумієте його зміст? ( Представники бароко вірили в духовні можливості людини, яка могла піднестися до Бога і сумували через те, що світ втрачає цілісність і гармонійність. Митці ставили перед собою завдання — вразити сприймача).
· Соціально-історичне тло доби. Робота із підручником.
— прочитати матеріал підручника стор.
230, застосувати прийом «Коло запитань», яким ви перевірите рівень засвоєння прочитаного один у одного.
Запис визначення поняття бароко із підручника.
Додаткова інформація. . Визначення та походження терміна. Словникова робота.
Бароко (від італ. вигадливий, химерний; від порт, perolo baroko — перлина неправильної форми) — літературний і загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж ХVІ — XVIII століть.
Довго вважалось, що цей термін походить від португальського слова, що означає «перлина неправильної форми», яка переливається різними кольорами веселки.
За іншою версією термін бароко походить від італійського — вигадливий, химерний.
Існує і третій варіант — слово «бароко» означає фальш і обман.
Термін «бароко» вперше був застосований для характеристики стилю архітектурних споруд.
Але згодом його починають вживати для позначення інших мистецьких явищ. XVIII столітті термін «бароко» застосовують до музики, у XIX столітті його вживають стосовно скульптури та живопису. Наприкінці XIX століття починають говорити про бароко в літературі. Термін бароко був введений у XVIII столітті, причому не представниками напрямку, а їхніми супротивниками — класицистами, які вбачали в бароко цілком негативне явище. Вважають, що першим термін «бароко» щодо літератури використав Фрідріх Ніцше.
Словничок уроку
Контраст – різкий вияв протилежності в чомусь.
Гіперболізм — художнє перебільшення.
Поліфонія — вид багатоголосся, у якому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення.
Патетика — елемент пристрасності, піднесеності у чому-небудь.
Опера — музично-драматичний жанр, що ґрунтується на синтезі музики, слова, дії.
Слово вчителя.
Якщо Відродження було добою панування гуманітарних наук, то епоха бароко позначена розвитком природничих і точних наук.
Наукові відкриття не лише значно поліпшили життя людей, а й призвели до того, що на порозі XVII століття, людство здригнулося від жаху. З’ясувалося, що наша рідна, надійна і затишна мати-Земля насправді є маленькою кулькою, яка мчить невідомо куди в холодному байдужому космосі, неосяжному безкінечному просторі.
Як вплинули ці відкриття на світогляд людини? Відродження починає охоплювати глибока криза. Світ, що уявлявся впорядкованим і гармонійним, обернувся ірраціональним, тобто незбагненним, хаосом, сповненим зяючих безодень і нерозв’язаних суперечностей, а людина — істотою, що роздвоюється між добром і злом. Так виник притаманний добі бароко «метафізичний неспокій». Постійний сумнів у всіх цінностях життя, тривожне світовідчуття не могло не вплинути на мистецтво й літературу.
4. Робота в групах. Ознайомтеся із інформаційною карткою, укладіть за нею кластер, підготуйте за кластером виступ. Сформулюйте декілька запитань, які дозволять з’ясувати, чи засволи ваші однокласники озвучену вами інформацію.
Визначальні ознаки бароко.
Доба Бароко стала добою справжньої наукової революції. Якщо в добу Відродження великого значення надавали шаленим учинкам, то для доби Бароко головне — пристрасні роздуми про світ. Художня система бароко надзвичайно складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.
Визначальні ознаки епохи бароко:
1. Посилення ролі держави і церкви.
2. Поєднання релігійних і світських мотивів, образів.
3. Мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.
4. Тяжіння до контрастів, метафоричність, алегоризм
5. Людина не протиставляється Богові, а вважається найдосконалішим його творінням.
6. Настрої песимізму, розчарування, скепсису.
7. Трагічна напруженість і трагічне світосприйняття.
8. Прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем.
Людина доби бароко.
Людина доби бароко не ідеальна — її внутрішній світ сповнений різноманітних відтінків, а часто досить дивна і суперечлива, дисгармонійна.
В мистецтві бароко людина постає як одна, багатопланова особистість зі своїм світом переживань, залучена у драматичні конфлікти. Людина бароко — це, за образом англійського поета Дж. Донна, черв’як, який плазує у бруді та крові. В результаті людській особистості відводиться скромна роль піщинки безмежного всесвіту, безпорадної і цілком залежної від волі Бога.
Українське бароко
В Україні бароко проіснувало близько 200 років і стало наступним після доби Київської Русі етапом розквіту української культури, передовсім архітектури, літератури, освіти, самоврядування. Українське бароко набуло найвищого свого розвитку та завершення в часи гетьманства Івана Мазепи, тому його найчастіше називають мазепинським бароко. Культура й мистецтво посідали важливе місце в житті та діяльності гетьмана, а в своєму меценатстві Іван Мазепа не мав собі рівних в історії гетьманської України. Мазепинська доба створила свій власний стиль, що мав прояви не лише в архітектурі, образотворчому мистецтві та літературі, але й в цілому культурному, і навіть побутовому житті гетьманської України.
Література бароко.
Митці Ренесансу цінували простоту і структурну досконалість твору, митці бароко структуру розуміють як схематизм, простоту замінюють вигадливістю, надуманістю, пишномов’ям. Для них мистецтво — це часто забава, гра розуму. Розвивається пристрасть до алегорій, з’являються алегоричні драми, поеми, вірші. Важливого значення набуває зовнішній вигляд твору, тексти віршів набувають форми хреста, чари, ковадла, колони, ромба, стають популярними акровірші.
Поети бароко часто бавляться нанизуванням вигадливих метафор, порівнянь, антитез. Наприклад, «любов зв’язує золото з крицею, пряжу — із шовком, спонукає кропиву тягтись до шляхетної троянди, до перлин кладе сміття, до вугілля кладе крейду і часто прищеплює дикому дереву солодкий плід».
Проте стиль бароко має вади: часом надто велика перевага зовнішнього змісту над внутрішнім, «чиста» декоративність змушує глибокий сенс, внутрішній зміст твору ховатися або відходити на задній план; ще небезпечнішим є намагання перебільшити, посилити напруження, контраст, щоб вразити читача, глядача,— це призводить до надмірного замилування формою; у літературі — до переобтяження творів формальними елементами.
Представники літератури бароко:
* Іспанія: П. Кальдерон, Ф. де Кеведо, Л. Гонгора.
* Італія: Дж. Маріно.
* Велика Британія: Дж. Донн.
* Франція: T. А. Д’Обіньє.
* Німеччина: А. Гріфіус, М. Опіц.
* Польща: Я Кохановський, Я. Морштин.
* Україна: Ф. Прокопович, Г. Сковорода, М. Довгалевич, І. Величковський.
IV. Систематизація та узагальнення вивченого.
· У чому особливості проявів стилю бароко в літературі?
· Слово вчителя. Бароко — це загальноєвропейський стиль. Бароко відіграло велику роль у мистецтві XVII століття, яке дозволило втілити безмежність і суперечливість світу й людини, ту складність буття, яка не підлягає раціональному осягненню, боріння різних сил і стихій, загадкову таїну сущого. Бароко дало можливість митцям висловити у різноманітних художніх формах уявлення про духовний стан світу й особистості, виразити моральні запити цієї доби. Бароко стало результатом змін у світобаченні людства, що відбулися під впливом бурхливого розвитку науки й філософської думки.
· Вправа «Так — ні».(Взаємоперевірка виконаних робіт)
1. Мистецтво бароко зародилось в Україні.
2. Хронологічні межі доби європейського бароко XV-XVI століття.
3. Бароко з італійської перекладається як вигадливий, химерний.
4. Бароко було добою панування природничих і точних наук.
5. Провідна тема літератури бароко — відображення життя середньовічної людини.
6. Дж. Донн, П. Кальдерон, Г. Сковорода — письменники доби бароко.
7. Найяскравіше бароко проявилось у музиці.
8. Художник Рафаель Санті — представник епохи бароко.
9. Метафора — художній засіб, характерний для літератури бароко.
10. Чи є характерним для мистецтва бароко прагнення вразити пишним барвистим стилем?
11. Українське бароко називають мазепинське бароко.
12. Людина — ідеальний взірець для наслідування в мистецтві бароко.
Ключ: 1.HІ 2. Ні. 3. Так. 4. Так. 5. Ні.
6. Так. 7. Ні. 8 Ні. 9. Так. 10. Так. 11. Так. 12. Ні
V. Підсумки. Прийом «Мікрофон»
Продовжіть речення:
1. Я дізнався на уроці… (що?)
2. Мене вразило на уроці… (що?)
3. Я навчився на уроці… (чого?)
VII. Домашнє завдання.
Для всіх учнів.
1.Опрацювати матеріали підручника про мистецтво бароко та підготувати розгорнуте висловлювання на тему «Бароко — це загальноєвропейський стиль».
2. індивідуальне завдання:підготувати повідомлення про життя та творчість Джона Донна.
28. Доба бароко в європейській культурі: загальна характеристика.
Напрям бароко (італ. вибагливий, химерний) поєднав у собі стильові ознаки середньовіччя та ренесансу.
Цим поєднанням зумовлені основні його риси:
прагнення вразити читача пишним оздобленням твору;
відтворенням постійного руху, пишності, вихору часу;
алегоризм;
різкий контраст;
тенденції життєстверджуючого сприйняття дійсності;
вираження просвітницької тематики;
знову утверджується складна, вигадлива форма творів
повертається середньовічний погляд на Бога як на вершину досконалості, основу буття, водночас зберігається ренесансова увага до людини, яка тепер трактується не як противага Богові, а як найдосконаліше його творіння;
замість світської спрямованості ренесансу знову утверджується релігійне забарвлення всіх цaрин культури;
зберігається античний ідеал краси, але робиться спроба поєднати його із християнським ідеалом, тобто йдеться про поєднання краси духовної та фізичної, внутрішньої та зовнішньої;
як і ренесанс, бароко зберігає увагу до природи (і в науці, й у мистецтві), але тепер природа трактується не як противага Богові, а як шлях пізнання досконалості й благодаті Творця.
Для бароко характерні й оригінальні, власні особливості:
динамізм, рухливість; у скульптурі й архітектурі це пере важання хвилястої із завитками лінії, на відміну від простої лінії та гострого кута чи півкола середньовіччя й ренесансу;
в літературі це змалювання руху, мандрівки, змін, трагічного напруження, катастроф, сміливих авантюр;
митець бароко вбачав своє надзавдання в тому, щоб зворушити, вразити, звідси захоплення гіперболами, гротеском, антитезами.
В епоху бароко простоту форми твору замінюють вигадливістю, надуманістю, пишномовністю. Тепер мистецтво часто сприймається як забава, гра розуму.
Розвивається інтерес до алегорій, з’являються алегоричні рами, поеми, вірші.
Важливого
значення набуває
зовнішній вигляд твору:
вірші пишуть у
вигляді хреста, чaри,
ковадла, колони, ромба;
стають популярними акровірші
та мезостихи .
Засновником бароко
в Італії вважають Мікеланджело
Буонаротті (1475—1564). Саме він підсилив
архітектуру новими елементами оформлення,
широко використовував карнизи,
подвоєння колон, тісняву архітектурних
елементів та надлюдський розмір.
Скульптурні та архітектурні твори генія
й досі справляють враження скорботи,
напруги, нервовості, хоча зберігають
чітку побудову, симетрію і потойбічну,
майже неможливу красу.
Яскраві представники європейського бароко: письменники Педро Кальдерон, Джон Мільтон; художники Мікеланджело Караваджо, Пітер Пауел Рубенс, Ґарменс Рембрандт, Дієго Родріґес Веласкес; композитори Йоганн Себастьян Бах, Ґеорґ Фрідріх Ґендель.
Рококо
(«вигадливий», «примхливий»,
фр. rococo, від rocaille – осколки каменів,
раковини) – стильовий напрямок, що
панував у європейському мистецтві
протягом перших трьох чвертей XVІІІ ст.
Рококо являв собою не стільки самостійне
художнє явище, скільки фазу, певний етап
загальноєвропейського стилю бароко.
Термін «рококо» виникає у Франції
в епоху розквіту класицизму як презирлива
кличка для манірного й вигадливого
мистецтва XVIII ст. Його головна ознака –
вигнута, примхлива лінія, що нагадує
обриси раковини. Важкій та патетичній
урочистості бароко протиставляє камерну
тендітну декоративність.
Найпоширенішою
формою живопису стало декоративне
панно, здебільшого овальної, круглої
або вигнутої форми; основу композиції
становить м’яка вигнута лінія, що надає
твору обов’язкову для стилю примхливість
та нарядність. У своїх колористичних
пошуках майстри йшли від Рубенса,
Веронезе й венеціанців, але замість
насиченості і соковитості кольору
використовували бліді півтони: червоний
стає рожевим, синій – блакитним,
з’являються лимонно-жовті, рожеві,
бузкові кольори (і навіть вигадані –
як «колір стегна переляканої німфи»).
Одним з основоположників «рококо»
був талановитий Антуан Ватто, який досяг
найдосконалішого втілення принципів
стилю. Найбільшим майстром мистецтва
рококо вважається учень Франсуа Лемуана
Франсуа Буше, чудовий колорист, майстер
любовних сюжетів.
Живопис Буше став
взірцем для цілої плеяди майстрів
(Натуар, брати Ванло, Антуан Куапель та
ін.), цей вплив відчувався у Франції аж
до Революції 1789 р. Серед значних майстрів
рококо були художники самого різного
дарування, вони зверталися до різноманітних
жанрів живопису: Наттьє, Друе, Токке,
Латур, Персоно та ін. Останнім великим
живописцем рококо вважається Жан Оноре
Фрагонар, тонкий портретист і пейзажист,
який, так само як і Ватто, не вписується
лише в рамки модного стилю.
Скульптура рококо менш значна й своєрідна, аніж живопис. Велике поширення в мистецтві рококо одержали портретні погруддя та маленькі скульптурні групи або статуї купальниць, німф, амурів: їх ставили в парках, прикрашали ними альтанки, салони, купальні. Найвидатніші скульптори рококо: Лемуан, Пігаль, Пажу, Фальконе, Клодіон.
Для
архітектури рококо характерне зосередження
уваги зодчого на інтер’єрі. Скульптурна
деталь, застосовувана для прикраси
фасаду, робиться більш опуклою, здобуває
самодостатнє значення, не підкоряючись
основним архітектурним лініям.
Плоскі
пілястри великого ордера змінюються
опуклими напівколонами, що надають
стіні мальовничого виду. Будівлі рококо
здебільшого асиметричні; переважають
круглі, овальні і восьмикутні кімнати;
різкий прямий кут не використовується
навіть між стіною й стелею, а лінія
з’єднання маскується рельєфним
орнаментом; нерухлива площина стіни
дробиться, заглиблюється, внаслідок
чого кімнати набувають ще вигадливішої
форми. Стіни офарблюються у світлі,
повітряні тони й прикрашаються
мальовничими панно, різьбленими панелями,
дзеркалами у золочених рамах. Найвідоміші
французькі зодчі рококо: Робер Декотт,
Габріель, Боффран, Оппенор, Дельмер,
Мейссоньє.
Франція стала законодавицею естетики рококо; інші ж європейські країни були нерівномірно захоплені цим віянням. Найбільше поширення рококо одержало в Німеччині, особливо в Пруссії при дворі Фрідріха II. Архітектор Кнобельсдорф створив у Потсдамі один з найуставленіших ансамблів у стилі рококо (Сан-Сусі).
В
епоху рококо розквітає графіка.
Майже
всі великі живописці XVIII ст. були також
блискучими малювальниками (Ватто,
Фрагонар), багато майстрів повністю
присвятили себе графічному мистецтву
(Сент-Обен, Кошен, Дебюкур у Франції,
Ходовецький у Німеччині). Оформлення
книг, майстерність плетіння, меблі,
бронза та інше досягли в цей період
небувалої художньої висоти.
Программа – Портхеймка – музей скла
Красивое и художественное
Знакомство с барокко, одним из последних объединенных стилей искусства, в необычном барочном здании Портхеймки, построенном Килианом как летняя резиденция Игнац Динценхофер 290 лет назад.
Вас приветствует постоянная экспозиция, которая представляет и дополняет, благодаря современному и современному художественному стеклу, все области искусства под влиянием стиля барокко, в том числе обильный барочный пир, часовня, центральный зал с хорошо сохранившимися картины в стиле барокко, пейзаж, театр и кабинет мировых достопримечательностей.
В рамках заключительного семинара ученики или студенты будут иметь возможность изучить один из предметов или попробовать один из методов:
- День и ночь : семинар, вдохновленный статуями Антонина Брауна. Вы будете сами делать гипсовые рельефы или попробуете метод оклейки бумагой.
- Роспись на стекле под музыку барокко и современную музыку, вдохновленную барокко: вдохновение подлинными настенными росписями Вацлава Вавржинца Райнера и инсталляция современного искусства из стекла
- Театр Света и Тени : создание нетрадиционного витража из полупрозрачных материалов – метод коллажа с использованием цветной кальки или цветной пластиковой пленки, возможность попробовать технику фьюзинг (запекание цветных пластиковых пленок)
Вы будете сами делать гипсовые рельефы или попробуете метод оклейки бумагой.Портхеймка: Одно здание, возможны изменения, роли и владельцы
Буквойка? Летняя резиденция Динценхофер или Михна? Портхеймка?
290 лет назад Килиан Игнац Динценхофер завершил строительство барочной летней резиденции на Смихове. Как с тех пор изменилось это здание, в том числе и окружающий его район Смихов? И что нам могут рассказать разные названия зданий? Правда ли, что на этом месте держали медведя? И как здание может выглядеть в будущем?
С нашими музейными лекторами вы получите представление об истории, современности и курьезах Портхеймки.
В рамках итогового мастер-класса ученики или студенты могут поиграть в архитекторов и попытаться «достроить» или «перестроить» Портхеймку. Вы будете творить, используя непосредственно фотографии Портхеймки (как исторические, так и современные).
От стеклянной жемчужины к статуе
Когда и как люди начали производить стекло? Было ли это совпадением или намерением? Какой самый старый стеклянный памятник? Существует ли только один способ производства стекла? И как стекло используется в наши дни?
На интерактивной стене в Музее стекла – Портхеймка вам покажут игривое объяснение истории и методов изготовления стекла. На постоянной выставке вы увидите, как далеко могут простираться границы искусства из стекла и существуют ли фактические границы и пределы стекла в искусстве.
В рамках итогового мастер-класса ученики или студенты смогут попробовать один из методов:
- гравировка (гравировка на бытовой стекле)
- роспись по стеклу (бытовая посуда или стекло)
Предлагаемая программа может быть адаптирована нашими лекторами в зависимости от группы, поэтому она подходит для всех возрастных групп, включая детей из детских садов, а также пожилых людей.